Туристичний путівник по Ужгороду

Дозвольте представити Вашій увазі Ужгород – перлину Карпат, золоті ворота України в Європу, прекрасне місто, відкрите для всіх, на гербі якого вже багато віків красується виноградна вітка – символ багатства, життєлюбства та братерства.

ІСТОРІЯ МІСТА

Місто Ужгород – древнє місто, вік якого 1112 років. За свою історію місто входило до різних державних утворень. Історичні пам’ятки, виявлені на Радванській, Замковій горі, Горянах, в районі Дравець та Доманинець, свідчать про те, що там знаходилися перші поселення слов’янських племен білих хорватів на території сучасного міста. В Х-поч.ХІ ст. фортеця Ужгород входила у склад Давньоруської держави. Після завоювання угорцями, з середини ХІ ст. по ХІІІ ст., містечко входило до Угорського королівства, пізніше - до складу австрійського королівства Габсбургів. Статус самоуправління місто одержало в 1675 році, коли отримало право на користування печаткою та герб міста. На гербі міста зображено виноградний кущ з гронами, що свідчило про розвинуте виноградарство і виноробство.

За час входження до австрійського королівства Габсбургів зростала економіка Ужгорода, забудовується лівий берег річки. З 1793 року запрацювала водяна лісопилка. Було налагоджено виробництво цегли, черепиці, в центрі міста - пива. Відкрилися суконна, сірникова мануфактури, сукновальна фабрика, почала працювати перша друкарня. Змінюється зовнішній вигляд міста. В 1837 році у місті вже було 36 вулиць, на центральних будувалися кількаповерхові кам’яні будинки та крамниці, великі підвали, де зберігалося і продавалося вино. В цей період у місті мешкало 6,6 тис.чол., із яких русини становили 30 %, угорці і німці – 40 %, євреї – 30 %. В 1886 році в місті почала працювати меблева фабрика “Мундус”, продукція якої експортувалася в Нічеччину, Італію, Францію. В 1897 р. відкрився металообробний завод Козара. В місті діяли нова друкарня, цегельно-черепичний завод фірми “Керамос”, каменедробильний завод фірми “Граніт”, кафельна фабрика. Харчову промисловість представляли кілька млинів, маргаринний та горілчаний заводи. Важливу роль у розвитку промисловості та торгівлі відігравала побудова в 1872 році залізниць. Щорічно в місті відбувалися великі торгові ярмарки. Відкрилися перші банки – Ужгородський торгово-промисловий банк та Ужгородський народний банк.

З розвитком економіки змінюється обличчя міста. Більшість центральних вулиць було вимощено, для пішоходів впорядковувалися тротуари, встановлювалось нічне освітлення. З 1897 року місто мало телеграфний зв’язок з Будапештом, а в 1902 році побудовано невелику електростанцію. З 1919 року Ужгород став адміністративним центром Підкарпатської Русі, що входила до складу буржуазної Чехословаччини. У цей період місто територіально зростає та змінює своє обличчя, збудовано нові квартали, впорядковуються вулиці. З 1923 року почалися планові роботи по регуляції течії річки Уж у межах міста, побудовано гідроелектростанцію. Серед новобудов виділявся будинок Земської управи (будинок ОДА). На початку 1941 року в місті проживало 35,3 тис. осіб.

З листопада 1938 по жовтень 1944 року місто входило до складу хортистської Угорщини. Після визволення міста Радянською Армією, місто, як обласний центр Закарпатської України, ввійшло до складу Радянської України. Поступове відновлення ролі міста в економічному і політичному житті супроводжувалось відтворенням його демографічної структури за рахунок природного та механічного приросту. На 1959 рік в місті проживало 47,4 тис.осіб, в 1989 р. – 116,1 тис.осіб. За радянський період в Ужгороді виросли приладобудівний, механічний та машинобудівний заводи, фабрика побутової хімії, оновився меблевий комбінат, завод газотранспортних турбоустановок «Турбогаз», Ужгородський завод електродвигунів. В Ужгороді побудовано нові вулиці, великі мікрорайони, готелі «Ужгород», «Дружба», турбазу «Світанок», готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття, відкрито Ужгородський державний університет, технікуми, професійно-технічні училища, школи та дошкільні дитячі заклади. За радянський період Ужгород став розвинутим економічним, освітнім, культурним, медичним центром області.

В останні роки здійснюється благоустрій міста, набувають європейського вигляду центральні вулиці, де розбудовуються готелі, офіси банків, торгових центрів, юридичних служб та побутових послуг за рахунок активізації в місті інвестиційної та підприємницької діяльності.

Основними історичними пам’ятками – предметами гордості ужгородців є:

Ужгородський замок (вставка фото). Замок знаходиться у східній частині міста. Він височить над містом, що оточує його. Замок був заснований у IХ – ХIII століттях, тобто у часи існування Київської Русі. Про могутність цієї твердині свідчить той факт, що у 1086 році замок захистив місто від половецького хана Кутеска. Захисники замка відчайдушно відбивали і напади золотоординських військ, та сили були нерівними і у 1241 році замок був знищений. На початку ХIII століття Ужгородський замок значно укріпляється, починається будівництво кам’яної фортеці. У 1322 році Ужгородська домінія перейшла до італійського аристократичного роду французького походження – Другетам, які володіли замком більш як 360 років. У цей час навколо замка було згуртоване все життя міста, його потребам підкорялась місцева економіка. У 1646 році у церкві, яка колись знаходилась в замку була прийнята Ужгородська унія.

Закарпатський краєзнавчий музей. Музей знаходиться на території Ужгородського замку. У дворі музею встановлена скульптура Геракла, який бореться з лернейською гідрою. Це найбільш древня скульптура, яка встановлена в Ужгороді. Сюди її перевезли в 1947 році з с.Ужка, де вона стояла на фонтані санаторію, знищеного ще у Першу світову війну. В краєзнавчому музеї створено відділи народного мистецтва, з особливо багатою колекцією музичних інструментів, та духовної культури і історії релігії. У вересні 1991 року за ініціативою В.Гошовського при музеї засновано Центр по вивченню народної музичної культури Карпат, який збирає архів записів аутентичного музикального фольклору Карпат. У 1995 році зібрання музею нараховували вже 110 тисяч експонатів, розташованих в тридцяти великих залах. В музеї у південно-східному крилі знаходиться відділ природи з багатою колекцією корисних копалин, гербаріїв, багаточисленими чучелами тварин. Великим різноманіттям відрізняються етнографічні фонди музею, одних тільки народних вишиванок тут нараховується більше двох тисяч зразків. Серед найбільш цінних зібрань музею – одна з найбільших в Україні колекція бронзових робіт. Це три тисячі предметів, більшість з яких датуються ХІІІ – ХІІ століттями до н.е., коли Закарпаття було одним з центрів виробництва бронзи у Середній Європі. В нумізматичній колекції – 13 тисяч римських, австрійських, угорських, польських, українських, російських, чеських та інших монет. Цілу колекцію нараховує холодна та вогнепальна зброя XIV – початку ХХ століть. Надзвичайно цікавою є колекція виробів цехового ремесла: кераміки, ювелірні, кожані та мідні вироби. Тут же – цехові статути, засоби праці. Ці експонати свідчать, що Ужгород завжди виходив обновленим та значно сильнішим з усіх випробувань.

Музей народної архітектури та побуту (вставка фото). Музей знаходиться біля замку, де розкинулось «село», що представляє все Закарпаття в мініатюрі. Музей збудований одним з перших на Україні в 1970 році в місцині, яка називається «Відьмина яма», так як раніше тут спалювали тих, кого звинувачували у відьмарстві. Музей складається з основного корпусу з двома виставковими залами, конференц-залом та фондохранилищем з двох десятків садиб. На площі 5,5 гектара, в оточенні декоративних і фруктових дерев розташовані сільські будиночки, вітряк, кузня, пасіка.

Шелестівська церква Архангела Михаїла 1777 року (вставка фото). Побудована без єдиного цвяха, є одним з найбільш значимих експонатів Музею народної архітектури та побуту. У 1927 році церкву куплена у греко-католиків села Шелестово мукачівськими православними вірниками та перевезена до Мукачева. У 1974 році її перевезли в Музей. Церква зроблена з товстих дубових брусків, скріплених за допомогою замків «ластівчин хвіст». Церква представляє собою три приміщення: притвор – нава – алтарь. Від напівтемного притвора контрастно виділяється світла нава, що оточена чотирьма вікнами з вітражами. Акцентуванням світотіней, увага відвідувачів зосереджується на іконостасі. За іконостасом знаходиться майже квадратне приміщення алтаря, освітлене одним вікном. Там розташовані престол з дарохранительницею. З трьох сторін церкву опоясує відкрита дерев’яна галерея. Біля церкви – надгробок містичного емігранта Константина Матезонского, який заснував в Ужгороді у 1833 році перший у тодішній Австро-Угорщині багатоголосий хор «Гармонія».

Горянськая ротонда святої Анни. Найбільш древній храм Ужгорода. Найстарша її частина датується ХII століттям і представляє собою округлений шестигранник, товщина стін якого більше двох метрів. В середині цієї частини знаходиться шість ніш. Друга частина церкви – готична нава, пристроєна у ХIV столітті. Наприкінці того ж століття ротонду прикрасили італійськими фресками (рід Другетів, котрий володів тоді Ужгородом і Горянами, перед приходом в наш край проживав у Сицилійському королівстві). В храмі збереглися фрески, розписані ще у ХIV столітті. Вони мають готичне звучання, яке базується на досвіді італійської проторенесансної школи Джотто. У 1912 році над західним фасадом ротонди надстроєно дерев’яну дзвіницю. Реставрацію фресок проводили у 1932 та 1960-х роках.

Кафедральний греко-католицький собор (вставка фото).Собор був побудований в 1646 році як римо-католицький. У 1775 році імператриця Марія-Тереза передала цей храм та прилеглу до нього резиденцію у володіння греко-католицької єпархії. Єпископ А. Бачинський перебудував його згідно східного обряду. Крім того, єпископ ще побудував каплицю Успення Богородиці. 15 жовтня 1780 року собор освятили. 16 лютого 1949 року радянська влада конфіскувала собор, з часом передавши його православній конфесії. Наприкінці 80-х років храм був відремонтований. У 1991 році храм повернули греко-католицькій общині. Зараз фасади храму щедро орнаментовані архітектурними прикрасами. Основу декора становлять русти – прямокутні камені з випуклою зовнішньою поверхнею. Під собором знаходиться крипта з похованнями єпископів.

Театральна площа. Площа найбільш приваблива площа міста, свою назву площа отримала від театру, відкритого в 1920 році. Зараз це ляльковий театр. Неподалік від лялькового театру можна побачити будинок однієї з найбільших у Європі у минулому ортодоксальних синагог, побудовану в 1904 році у псевдомавританському стилі. Її зовнішні стіни орнаментовані клінкерною цеглою і червоними керамічними плитами. Зараз тут знаходиться обласна філармонія.

Корзо (вставка фото). Від Театральної площі відходить вулиця Корзо, яка практично вся складається з магазинів, кафе та банків. Це – торгове серце Ужгорода. Назва перекладається з італійської як “вулиця для прогулянок”. Так її назвали минулі володарі міста – неапольські графи Другети, які тут стали Другетами. Саме ця вулиця краще за все зберегла слід старої забудови Ужгорода. Вулиця вузька, забудована з обох сторін двох та трьохповерховими будинками, більшість з яких прикрашено ліпними орнаментами. Перехрестя Корзо та вул. Волошина, який називають Хрест – найулюбленіше місце для зустрічей ужгородців. Один з будинків на цьому розі, збудований наприкінці XIX століття, носив романтичну назву «Білий корабель».

Площа Корятовича. Вулиця Корзо веде до площі Корятовича, названої на честь литовського князя Корятовича, який у 1393 році разом з дружинниками та значною кількістю подільських селян прибув на Закарпаття та вніс значний внесок в культурне та духовне життя краю. Це – найбільша площа Ужгорода. На місті прибуття на площу на вулиці Духновича стоїть п’ятиповерховий дім, в якому зараз знаходяться банк та магазин. Цей дім побудований чеським кондитером Пурмою разом з легіоном у стилі пізнього конструктивізму. Навпроти почалось збудовування аналогічної п’ятиповерхові будівлі, але із-за війни воно не було завершено. Пізніше будівлю реконструювали та модернізували, після чого він отримав сучасний вигляд.